[:ua]Аркан Франко[:]

А Р К А Н
(ритуальний танець)

Танець „Аркан” є одним із символів життя гуцулів. Вони вважають його танцем опришків – ритуалом посвяти в чоловіки. В народі дія відбувається у верхах, на полонинах – під відкритим небом, ближче до Сонця, до Бога…
На полонині збираються чоловіки (пастухи чи мисливці-воїни), безумовно міцні, відбірні горяни. Починаючи ритуал вони сходяться до купи повільним кроком, зосереджено наближаються один до одного готуючись до важливого чину…Настає мить єднання чоловічої енергії. Чоловіки стають у коло, закладаючи руки одне одному на плечі, творячи цим солярний (сонячний, вогняний) знак. Учасники ритуалу починають неспішно і тяжко розгойдуватись вправо-вліво, вправо-вліво, допоки коло не відірветься від землі і почне обертатись. Коло крутиться, рухи стають запальними, гупання ніг передається горам, вібрація досягає самого нутра Землі. Швидше, швидше, швидше, ще, ще…,аж поки енергія нарешті вирветься назовні і настане мить єднання з Богом.
Силу духу та потужної енергії даної горянам природою змалював у своєму вірші „Чоловічий танець” лауреат Шевченківської премії, поет Василь Герасим”юк:

Ти мусиш танцювати аркан
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
як тяжко рветься на цій землі
древнє чоловіче коло,
як тяжко зчеплені чоловічі руки,
як тяжко почати і зупинити
цей танець.
Хоч раз
ти стань у це найтісніше коло,
обхопивши руками плечі двох побратимів,
мертво стиснувши долоні інших,
і тоді, в заповітному колі
ти протанцюєш під безоднею неба
із криком по-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз
змішай із ближніми
піт і кров…
    Наприкінці 1940-х рр. Дмитро Котко й Художня рада вирішили створити широке сценічне дійство про життя опришків, про боротьбу з поневолювачами гуцулів, про мужнього опришківського ватажка Олексу Довбуша. Тривалістю боротьби, відозви й маніфест Олекси підносили його  особистість до рівня видатних керівників народно- визвольного руху України. Історична заслуга Довбуша полягає в тому, що йому вдалося організувати розорені феодальною системою групи селян, найбільш радикальну частину населення Прикарпаття, на партизанську боротьбу проти панів, що набула небезпечного для шляхти характеру в 1730 -1750-х рр. Довбуш став символом мужності й нескореності, улюбленцем не лише карпатських опришків, а й широких мас Галичини, Буковини та Закарпаття.

    Розпочалася велика кропітка робота над історичними матеріалами того періоду. У пісенно-танцювальній сюїті був задіяний весь творчий склад Гуцульського ансамблю: танцювальна група, хор, оркестр, солісти, ансамблеві групи. У створенні композиції немало хисту вклали ентузіасти ансамблю Володимир Петрик – керівник танцювальної групи й Дмитро Якуб’як – музикант-віртуоз, учасник оркестру, глибокий знавець гуцульського фольклору. Мелодію до танцювальних номерів були записані в с. Печеніжин на Коломийщині (місцевість, де народився О. Довбуш).
     Згідно з народними переказами, улюбленим танцем Олекси Довбуша та його соратників був західноукраїнський бурхливий масовий чоловічий танець «Аркан», що здавна побутує на Гуцульщині. В основу З-х-частинної вокально-хореографічної сюїти «Олекса Довбуш з опришками» ліг саме цей танець. Сценічний варіант динамічного й чіткого «Аркана» у виконанні Гуцульського ансамблю зберігав темперамент, красу, оригінальність народного танцю, своєрідність якого полягала у швидкій зміні та різноманітності танцювальних рухів і ритмів, тоді як виконавці майже весь час перебували у зімкнутому колі або півколі з топірцями в руках. Починається танець основним ходом, у якому танцюристи ставлять руки один одному на плечі і рухаються великими, стрімкими бічними кроками, що чергуються з невеликими підскоками, під час яких вільна нога піднімається вверх, навхрест опорної. Серед виконавців один є провідним, він вигуком дає знак до зміни рухів і ритмів. Надзвичайно своєрідна в цьому танці зміна відтінків виконання: на вигук ведучого «батько спить» танцівники згинаються і тихо, стримано, на пальцях виконують рухи основного ходу; на вигук «батько встав» танцівники випрямляються і рухаються бадьоро, жваво, темпераментно. Музична обробка «Аркана» належить Дмитрові Якуб’яку.
      Вокально-хореографічне дійство складається з різних за характером і темпом виконання частин: l частина – «Гей, браття опришки»; 2 частина – «Гуляй, браття»; З – частина – «Присяга». Це яскравий зразок синкретичного мистецтва, у якому такі елементи, як інструментальне виконання, спів, танець, словесне мистецтво, є невід’ємною частиною масової художньої композиції. В основі сюжету покладено елементи обряду посвя’чення гуцульських юнаків у леґіні. Після участі в цьому дійстві вони отримували право здійснювати танці, носити бартку (топірець) і підперізуватися широким паском, тобто ставали потенційними опришками.
     Щирістю, простотою, народним колоритом і свіжістю захоплює глядачів вокально-хореографічна сюіта «Опришки Олекса Довбуша». На концертах «Опришки» мали незмінний успіх. Адже ця тема була близькою кожному народові, який прагнув до волі й самостійності. Історичні події, автентика й оригінальність танцювальних, інструментальних і вокальних номерів, своєрідність і розмаїття сценічного гуцульського одягу є цікавими, як з огляду історії регіональної культури, так і в сучасному музикознавчому середовищі.
    З плином часу змінюється життя гуцулів, з’являються нові, більш сучасні форми вираження, однак „Аркан” донині живе у своєму вічному русі наповненому силою гір, Сонця, Вітру, і Води.